Рекомендовані алгоритми досліджень

Алергія – це підвищена чутливість до різних речовин-алергенів, які у більшості людей не викликають хворобливих реакцій. На жаль, на сьогодні спостерігається різке підвищення поширеності алергій – за останні 20 років кількість алергічних випадків зросла у 2 рази.

Як правило, алергенами можуть бути домашній пил, пилок рослин, пліснява, шерсть тварин, харчові продукти тощо.

Алергічна реакція негайного типу пов’язана з підвищенням рівня імуноглобуліна Е (IgE). Хоча підвищення рівня загального IgE може свідчити не тільки про алергічні реакції, а й про інші патологічні стани. У лабораторії «АСТРА-ДІА» використовується хемілюмінесцентний метод дослідження для найточнішого визначення цього показника. Для виявлення алергена визначають специфічні ІgE, які вступають в реакцію з конкретним алергеном. Про наявність алергії вказує рівень ІgE, а не клінічна реакція. Якщо сироватка крові пацієнта дає реакцію на алерген, то це означає, що в ній є ІgE-антитіла, які відповідають за розвиток алергічних реакцій. Досвід показує, що діти, навіть більше ніж дорослі, схильні до алергій та алергічних реакцій, тому в нашій лабораторії ви можете перевірити рівень специфічних антитіл IgE у всіх членів своєї родини.

У клініко-діагностичній лабораторії «АСТРА-ДІА» використовується унікальний метод виявлення рівня алергену специфічних антитіл "Polychek".

Цей метод:

Визначає рівень специфічних IgE в сироватці крові пацієнта, які з’явились у крові після контакту з алергеном
Є безпечним, не обтяжує пацієнта, а передусім дає чіткий результат, який виражається в цифрах в kIU/L (міжнародна одиниця, яка застосовується в алергології)
Є новітньою технологією, яка дозволяє одночасно діагностувати наявність алергії до 20 і більше алергенів
Тест-системи внесені до Державного реєстру виробів медичних призначень в Україні та дозволені для застосування у медичній практиці
Має сертифікат відповідності виробів медичного призначення згідно вимог Директиви 98/79ЕС
Зручність та нетравматичність застосування у поєднанні з високою точністю результатів забезпечили широке застосування даних тест-систем у медичних центрах Європи, Китаю, Росії, зокрема в Україні,
адже більше немає потреби у багаторазовому пошкодженні/подразненні шкіри, як під час виконання інших тестів з метою виявлення алергії.

Цей бережний метод є важливим у випадку:

Малих дітей та осіб старшого віку
Осіб зі зміненою, чутливою чи пошкодженою шкірою
Пацієнтів, які мали системну алергічну реакцію після виконання шкірних тестів
Вагітних жінок

Під час дослідження в організм не вводиться алерген, а отже відсутній ризик виникнення анафілактичного шоку. Передусім коли йдеться про алергію на укуси бджіл, ос, комарів, шершнів, тлі.

Аналіз здається зранку натщесерце. Термін виконання від 2-ох до 7-ми днів.

Бактеріологічний посів - лабораторне дослідження, при якому оцінюється мікробне навантаження біологічного матеріалу, виявляється умовно-патогенна та патогенна флора, а також визначають чутливість до антибактеріальних препаратів.

При цьому лабораторному дослідженні біологічний матеріал поміщають в середовище сприятливе для розмноження мікрофлори та культивують при певному температурному режимі. Через 24 год або більше (для певних мікроорганізмів) оцінюють результати та надалі проводять визначення чутливості бактерій, грибів до антибіотиків чи антимікотиків.

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Щодня лікарі у своїй практиці використовують дослідження для ідентифікації патологічних мікроорганізмів (ID) та їх чутливості до антибіотиків (AST) з метою призначення лікування антибіотиками, які найбільш підходять даному пацієнту при певній патології.

Бактеріальна ідентифікація і визначення чутливості до антибіотиків мають важливе значення під час лікування хворого, а саме:

Уникнення непотрібного або недієвого призначення антибіотиків, що дорівнює зменшенню фінансових витрат пацієнтів

Зменшення емпіричного призначення антибіотиків "широкого спектра дії", що частково відповідальне за зростання стійкості до антибіотиків

При необхідності призначення тих антибіотиків, до яких найбільше чутлива інфекція

НАШІ ПОСЛУГИ:

Виділення та ідентифікація бактеріальних та грибкових патогенів (більше 300 видів мікроорганізмів) класичним та автоматизованим методом
Визначення чутливості до антибактеріальних та протигрибкових препаратів диско-дифузним методом та автоматизованим методом з визначенням МІС (мінімальна інгібуюча концентрація), міра чутливості або стійкості мікроорганізму до антибіотика.

Завдяки цим аналізам ми можемо бачити не тільки загальну картину організму, але і вказати на проблеми у роботі того чи іншого органу.

Біохімічні показники поділяються:

Показники білкового обміну (альбумін, глобуліни (α1, α2, β, γ), загальний білок, тимолова проба)
Показники азотистого обміну (сечовина, креатинін, сечова кислота та ін..)
Показники ліпідного обміну (тригліцериди, холестерин, ліпопротеїди високої щільності, ліпопротеїди низької щільності, ліпопротеїди дуже низької щільності, аполіпопротеїни А та B)
Показники вуглеводного обміну (глюкоза, лактат, глікозильований гемоглобін, інсулін, с-пептид)
Ферменти крові (аланін амінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, Гамма-глутамілтрансфераза, холінестераза, альфа-амілаза, лужна фосфатаза, кисла фосфатаза, креатинфосфокіназа-МВ-фракція, креатинфосфокіназа, лактатдегідрогеназа)
Пігментний обмін (білірубін прямий та загальний)
Електроліти (залізо, хлор, кальцій, кальцій іонізований, натрій, калій, магній, фосфор)
Важкі метали (мідь, цинк)
Показники для діагностики анемій (фолієва кислота, ферритин, вітамін В12, трансфери, еритропоетин, церулоплазмін)

Показники біохімічного аналізу крові мають певні значення відповідно до міжнародних норм. Як правило, всі норми показників крові наводяться у верхніх і нижніх межах певних величин.

Норми біохімічного аналізу крові відрізняються для дорослих та дітей, клінічних симптомів та проявів, тому в жодному разі не потрібно самостійно ставити діагноз. Висновок про те, наскільки нормальним є біохімічний аналіз крові, надає тільки кваліфікований лікар.

Норми можуть відрізнятися в залежності від одиниць виміру показника або тест системи, на якій виконується даний аналіз. Біохімічні показники в медичних лабораторіях ПП «АСТРА-ДІА» виконуються на автоматичних аналізаторах фірми Roche/Hitachi – Cobas c 311, Cobas Integra, Cobas c111.

Основним гематологічним аналізом є загальний аналіз крові. Велика кількість параметрів, швидка реакція крові на будь-який процес в організмі робить ЗАК одним з найінформативніших аналізів.

Основні показники аналізу крові:

Гемоглобін (Hb) - білок крові, переносник кисню в організмі людини. Знаходиться в середині еритроцитів та містить залізо. Вміст заліза надає крові червоного забарвлення.

Гемоглобін вимірюється в г/л. Норми для жінок: 115-145 г/л, для чоловіків: 130-164, для дітей 110-145 г/л. У новонароджених дітей рівень гемоглобіну сильно завищений, але це є нормою для них, через 2-3 тижні у немовлят рівень гемоглобіну нормалізується.

Підвищення рівня гемоглобіну відбувається при хворобах кісткового мозку, фізичних навантажень, зневодненні. Зниження рівня гемоглобіну відбувається при анеміях, залізодефіциті та інших хворобах.

Еритроцити (RBC) або «червоні кров’яні тільця» - без’ядерні клітини крові, які переносять гемоглобін. Їх вміст найбільший серед інших форменних елементів. В нормі вміст еритроцитів у чоловіків – 4,0-5,8 х 10^12 Т/л, у жінок – 3,7 – 4,7х 10^12 Т/л. Часто цей показник корелює з гемоглобіном.

В більшості випадків високий рівень еритроцитів є наслідком згущення крові при дефіциті рідини. Зниження кількості еритроцитів спостерігається при стресах, голоді, анемії, лейкозах, метастазах злоякісних пухлин.

Порушення при процесах кровотворення також призводять до зменшення кількості еритроцитів.

Тромбоцити (PLT) - це клітини, які є основою системи згортання крові. Норма коливається в межах 150 — 390 *10^9 Г/л.

Істотне зниження кількості тромбоцитів призводить до виникнення кровотеч. Рівень тромбоцитів часто знижується при захворюваннях кісткового мозку, печінки, селезінки, імунної системи, дефіциті вітаміну В12.

Підвищення кількості тромбоцитів спостерігається рідше ніж зниження. Це відбувається після крововтрат, опіків, травм. Також різке підвищення кількості тромбоцитів може свідчити про пухлинні захворювання.

ШОЕ (ESR) – швидкість осідання еритроцитів вказує на властивості плазми крові.

Збільшення ШОЕ вказує на запалення, гостру інфекцію або отруєння, травми, переломи кісток, захворювання нирок; наявність пухлини, анемії, пневмонії, остеомієліту, туберкульозу, сифілісу, інфаркту міокарда, вагітності.

При вагітності ШОЕ підвищується.

Норма ШОЕ у чоловіків < 10мм⁄год, у жінок < 15 мм⁄год.

Лейкоцити (WBC) або «білі клітини крові» – клітини імунітету. Їх є декілька видів. У лабораторії МЦ «АСТРА-ДІА» у ЗАК ви можете отримати лейкоцитарну формулу на 5 видів лейкоцитів: еозинофіли, базофіли, моноцити, лімфоцити, нейтрофіли (сегметоядерні та паличкоядерні).

При запальному процесі в організмі людини відразу збільшується кількість лейкоцитів. При деяких інфекціях (наприклад грип, кір та ін.) або при хворобах кісткового мозку кількість лейкоцитів знижується.

Також при запальних процесах можливий зсув лейкоцитарної формули в певний бік.

В нормі кров дорослих вміщує 3,5-9,0 лейкоцитів в розрахунку на 1 літр. З них нейтрофілів паличкоядерних 1—6%, сегментоядерних 45—70%, еозинофілів 0 — 5%, базофілів 0 — 1%, лімфоцитів 17 — 40%, моноцитів 3 — 11%.

Нейтрофіли (NEU) – група специфічних лейкоцитів, які борються з бактеріальними інфекціями та перетравлюють клітинні залишки. Діляться на такі групи як мієлоцити (наймолодші), метамієлоцити, паличкоядерні і сегментоядерні (найзріліші).

Еозинофіли (EOS) (еозинофільні гранулоцити) – група лейкоцитів, які відповідають за боротьбу з паразитами та алергією.

Збільшення вмісту еозинофілів відбувається при алергічних реакціях, глистній інвазії, пухлинах чи лейкозах. Зменшення – при гнійних інфекціях, після пологів і операцій.

Базофіли (BAS) (базофільні гранулоцити) – різновид лейкоцитів, які виділяють гістамін. Збільшення їх вмісту може свідчити про алергію, пониження функції щитовидки, хронічні синусити (інфекційно-запальний процес, що локалізується в навколоносових пазухах).

Зниження може свідчити про підвищення функції щитовидки, вагітність, стрес, гострі інфекції.

Лімфоцити (LYM) – група лейкоцитів, здатні виділяти в кров антитіла (імуноглобуліни) та здатні боротися з вірусними інфекціями. Відповідають за набутий імунітет.

Підвищення рівня лімфоцитів частіш за все вказує на наявність вірусних інфекцій.

Знижується при гострих невірусних інфекціях, хворобах кісткового мозку, системному червоному вовчаку (захворювання, що характеризується хронічним запаленням), імунодефіцитах.

Моноцити (MON) – великі одноядерні лейкоцити, які остаточно знищують чужорідні клітини і білки, вогнища запалення, зруйновані тканини.

Рівень збільшується при більшості інфекціях, туберкульозі, сифілісі; лейкозах, аутоімунних захворюваннях, ревматоїдному артриті. При хворобах кісткового мозку їх кількість знижується.

Гематокрит (Ht) – показник, який показує співвідношення між об’ємом плазми і об’ємом формених елементів.

Норми для жінок: 0,35 – 0,42 л/л, для чоловіків: 0,40 – 0,50 л/л

У лабораторії МЦ «АСТРА-ДІА» в загальному аналізі ви отримуєте багато додаткових показників, які допомагають вашому лікарю поставити точний діагноз. Інтерпретацію (роз’яснення) ЗАК обов’язково надає лікар.

Аналіз крові здається вранці натщесерце. Не допускається протягом 8 годин (бажано 12) до здачі аналізів прийом їжі, у тому числі сік, чай, кава, алкоголь. Можна пити звичайну воду.

Термін виконання аналізу – від 2 год.

Гормон (від грецького hormao — «збуджувати», «приводити в рух») – це біологічно активні речовини, які виділяються в кров ендокринними залозами та здатні впливати на окремі органи чи тканини. Гормони задіяні в усіх процесах життєдіяльності організму, наприклад у розмноженні, рості, диференціації та розвитку, адаптації до змін та інше.

Гормони мають здатність впливати на окремі клітини в дуже низькій концентрації. Особливість всіх гормонів є їх специфічність, тобто вибіркова здатність впливати тільки на спеціальні клітини, які мають певні особливі білки-рецептори, які зв’язуються тільки з певним типом гормонів.

Гормони класифікують залежно від місця їх синтезу, хімічної будови та фізіологічних властивостей.

У разі якщо залози виробляють надлишкову чи недостатню кількість гормонів розвиваються ендокринні захворювання. Часто підвищення продукції гормонів може бути наслідком злоякісного перетворення клітин ендокринної залози. Зниження продукції гормонів зв’язане з незворотними пошкодженнями чи загибеллю клітин залози.

ГОРМОНИ ГІПОФІЗА

Розрізняють гормони передньої, проміжної і задньої частини гіпофіза.

Соматотропіни (гормони росту) є високоспецифічними білками, тому біологічна дія тваринних соматотропінів у людей не проявляється. Гормон росту стимулює соматичний ріст органів і тканин організму, зокрема кісток, хрящів, м’язів.

Соматотропін стимулює ріст хрящів і кісток через інсуліноподібні фактори росту (соматомедини).

При вродженому недорозвитку гіпофіза розвивається гіпофізарна карликовість. Надмірна продукція ГР у період статевого дозрівання зумовлює гігантизм. У дорослих при гіперфункції гіпофіза розвивається акромегалія: непропорційно інтенсивний ріст окремих частин тіла (пальців рук і ніг, носа, нижньої щелепи, язика, внутрішніх органів). Причиною акромегалії зазвичай є пухлина аденогіпофіза.

Пролактин. За хімічною будовою – простий білок, його основна функція стимуляція утворення молока у жінок, стимуляція поглинання глюкози тканиною молочної залози і синтезу лактози, жирів.

АКТГ - адренокортикотропний гормон, який контролює синтез та секрецію гормонів кори наднирників, основними з яких є кортизол та кортикостерон. При цьому також підвищує рівень синтезу прогестерона, андрогенів та естрогенів.

Підвищений рівень АКТГ може бути симптомом хвороби Аддісона, Кушинга, синдромі Нельсона.

ГОРМОНИ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Ендокринні клітини острівців Лангерганса підшлункової залози синтезують ряд гормонів: А-клітини – глюкагон, В-клітини – інсулін, D-клітини – соматостатин, F-клітини – панкреатичний поліпептид. Біологічна роль останнього мало вивчена. Недостатність інсуліну зумовлює розвиток цукрового діабету.

Інсулін - це невеликий глобулярний білок, який складається із двох поліпептидних ланцюгів. Швидкість секреції інсуліну залежить від концентрації глюкози в крові. При нормальному рівні глюкози в крові (натщесерце) секреція інсуліну буде мінімальна (3,33-5,5 ммоль/л). Під час споживання їжі підвищення концентрації глюкози в крові викликає збільшення секреції інсуліну.

Коагулограма – дослідження, яке містить в собі цілу серію показників, які вказують на швидкість згортання крові людини. Цей аналіз є надзвичайно важливим перед проведенням будь-яких оперативних втручань,

Кров має властивість не тільки циркулювати, але й згортатися. Це дає змогу закривати рани в артеріях та венах навіть непомітно для людини. Система гомеостазу якраз і забезпечує властивість крові бути одночасно рідкою та при потребі згортатися.

Основним компонентом для згортування крові є тромбоцити – кров’яні пластинки, які першими реагують на поранення, і при склеюванні між собою утворюють гемостатичну пробку. Якщо тромбоцити не можуть зупинити кровотечу, включаються плазмові фактори згортання крові (близько 15), які в ряді хімічних реакцій створюють фібриновий згусток.

Важливим при цьому є зберігання властивості крові не згортатися безпричинно.

Основними показниками гомеостазу людини є протромбіновий час (ПЧ), активований частковий тромбіновий час (АЧТЧ), тромбіновий час (ТЧ), фібриноген.

Протромбіновий час (ПЧ) – це час формування тромбінового згустку, якщо додати в плазму кальцій та тромбопластин. Покажчик відображатиме 1-шу і 2-гу фазу згортання плазми та активність роботи 2,5,7 і 10 факторів. Норми протромбінового часу змінюються в залежності від тест-системи та калібрування обладнання. Терапія антикоагулянтами вважається дієвою, якщо ПЧ збільшується хоча б у 1.5-2 рази. МНО або протромбіновий коефіцієнт – це співвідношення ПЧ пацієнта в ПЧ контрольної пробірки. Даний показник запроваджений Всесвітньою організацією здоров’я у 1983 році для допомоги в роботі лабораторій, оскільки кожна лабораторія використовує різні реагенти-тромбопластини. Головна мета визначення МНО – контроль за прийомом непрямих антикоагулянтів пацієнтами.

АЧТЧ (активований частковий тромбіновий час) АЧТВ – це показник ефективності зупинки кровотечі плазмовими факторами. Фактично АЧТЧ показує як швидко утворюється фібриновий згусток. АЧТЧ є важливим та найбільш чутливим показником. Зменшення АЧТЧ показує підвищене згортання, і навпаки, його збільшення свідчить про порушення гомеостазу.

Тромбіновий час – показник кінцевого етапу гомеостазу. Тромбіновий час – це час, який потрібен для формування згустку фібрину в плазмі, якщо до неї додати тромбін.

Фібриноген – білок, який утворюється в печінці, він є першим фактором згортання крові. Під дією інших факторів перетворюється в фібрин (нерозчинний білок). Фібриноген є білком гострої фази, та концентрація збільшується при інфекціях, стресах, травмах, а також при вагітності.

Діагностика аутоімунних захворювань

Аутоімунні захворювання (АІЗ) виникають у тих випадках, коли в організмі з’являються антитіла (АТ) або клони Т-клітин, спрямовані проти власних антигенів (АГ), які здатні руйнувати клітини і тканини організму. АІ процес, що виникає, - явище в значній мірі хронічне, що призводить до довготривалого пошкодження тканин. Пов’язано це, в першу чергу з тим, що АІ реакція постійно підтримується тканинними АГ. В якості ауто-АГ можуть виступати білки, нуклеїнові кислоти, фосфоліпіди, полісахариди, в тому числі і самі імуноглобуліни (Ig). Так, ревматоїдний фактор це ауто-АТ до IgG. АІЗ вражають 5-7% населення Земної кулі, частіше розвиваються у жінок, ніж у чоловіків. Як правило, АІЗ починаються в молодому віці, що пов’язано з дією статевих гормонів на тимус, Т - і В-клітини і систему макрофагів. Ауто-АТ до ревматоїдного та нуклеарних факторів частіше виявляються в осіб похилого віку. У 70-річних осіб ауто-АТ виявляються приблизно у 60% випадків без відповідних клінічних проявів.

АІЗ можна розділити на органоспецифічні і органонеспецифічні у залежності від того, чи реагують вони головним чином з АГ клітин одного або багатьох органів. Органами-мішенями при органоспецифічних захворюваннях часто виявляються щитоподібна залоза, наднирники, шлунок і підшлункова залоза (тиреоїдит Хашимото, первинна мікседема, тиреотоксикоз, перніціозна анемія, хвороба Аддісона, інсулін-залежний цукровий діабет та ін.) При органонеспецифічних АІЗ, в тому числі ревматоїдних, зазвичай виникають ураження шкіри, нирок, суглобів і м’язів (дерматоміозит, системний червоний вовчак – СЧВ, склеродермія, ревматоїдний артрит – РА та інші).

Етіопатогенез АІЗ

Імунологічна толерантність — нездатність організму до імунної відповіді на певний АГ при збереженні імунологічної реактивності до інших АГ. Згідно з теорією Бернета, під час ембріонального розвитку всі клони імунокомпетентних клітин, які могли б реагувати з АГ власних тканин, елімінуються або інактивуються, і тому на більш пізніх стадіях розвитку імунна відповідь на АГ власного організму відсутня.
Таким чином, уже в процесі становлення імунної системи формується здатність організму відрізняти «своє» від «чужого», тобто природна імунологічна толерантність попереджає порушення, які індукуються імунними механізмами. На думку Бернета, аутореактивні клітини елімінуються тимусом (теорія "забороненого клона"). Незважаючи на складні механізми селекції, в організмі людини завжди присутня деяка кількість аутореактивних В- і Т-клітин. В умовах АІ патології кількість таких клітин значно зростає, а механізми негативної селекції порушуються за рахунок двох можливих варіантів:

зрив (скасування) імунологічної толерантності внаслідок аномальної АГ-стимуляції
порушення механізмів імунорегуляції внаслідок первинної зміни імунної системи.

Механізм АІ руйнування клітин і тканин не відрізняється від того, який діє в умовах норми при адаптивному імунітеті й включає як специфічні Ig різних класів, так і субпопуляції Т-клітин, здатні реагувати на власні АГ.

Механізми пошкодження тканин при органоспецифічних та органонеспецифічних АІЗ різні. У тих випадках, коли АГ локалізований в якомусь одному органі, найбільше значення мають гіперчутливість II типу і клітинні реакції. При органонеспецифічних АІЗ основну роль відіграє відкладення імунних комплексів, що призводить (у тому числі через активацію комплементу і фагоцитозу) до запалення.

Фактори, що сприяють аутоімунізації

Для розвитку АІЗ необхідна наявність двох факторів: генетичної схильності та несприятливих умов навколишнього середовища.

Генетична схильність. Практично всі вивчені АІЗ асоційовані з тим чи іншим гаплотипом HLA.

При органоспецифічних захворюваннях особливо часто трапляється гаплотип В8-DR3, хоча тиреоїдит Хашимото частіше асоційований з DR5, а ревматоїдний артрит – з DR4. Це підтверджує уявлення про участь декількох генетичних факторів у розвитку АІЗ: по-перше, генів, що визначають загальну схильність до АІ патології, і, по-друге, генів, які визначають конкретну мішень для розвитку АІ реакції. Той факт, що в межах однієї сім'ї можуть реєструватися різні клінічні форми АІЗ, свідчить про успадкування лише схильності до аутоімунізації.

Тригерні фактори. В цей час у зв’язку з високою частотою бактеріально-вірусних інфекцій, їх роль у розвитку аутоагресії є провідною. Інфекції можуть викликати розвиток АІЗ через 2 механізми: молекулярну мімікрію і надлишкову активацію лімфоцитів. Наприклад, два білки оболонки клітин Y. Enterocolitica мають загальні епітопи з позаклітинним доменом рецептора тиреотропного гормона людини. АТ до стрептокока при ревматичній лихоманці реагують також із тканинами серця. АТ, що виявляються при виразковому коліті до АГ товстої кишки перехресно реагують з E. сoli 014. При попаданні в організм інфекційний агент, який несе перехресно реагуючі епітопи, може безпосередньо активувати аутореактивні Т-хелпери, викликаючи експресію костимулюючих молекул (CD2, CD28, LFA-1). Бувши активованими, аутореактивні лімфоцити вже не потребують зовнішньої стимуляції та здатні реагувати з аутоепітопами на поверхні власних клітин.

Чисельні аутореактивні В-лімфоцити не піддаються клональній експансії, оскільки Т-хелпери, "сприяння", яких вони потребують, або знаходяться в стані толерантності під впливом низької концентрації ауто-АГ, або здатні розпізнавати тільки «приховані» епітопи. Однак при інфікуванні поверхневі Ig аутореактивних В-клітин здатні розпізнати, зв’язати, процесувати та представити чужорідні перехресні АГ у комплексі з молекулами головного комплексу гістосумісності (ГКГС).

У відповідь Т-хелпери стимулюють В-клітини, які починають продукувати ауто-АТ. Нарешті, третій варіант розвитку АІ процесів може бути опосередкований через активацію синтезу ІФН-γ при розпізнаванні Т-лімфоцитами вірус інфікованих клітин, який, в свою чергу, індукує експресію молекул ГКГС класу II в нормальних тканинах і робить «видимими» їх ауто-АГ для імунної системи.

Крім патогенів, функцію ініціатора АІЗ за рахунок перехреста можуть виконувати й інші фактори навколишнього середовища, зокрема активні метаболіти лікарських препаратів, що зв’язуються з власними білками.

Друга часта причина розвитку АІ реакції може бути пов’язана з деструкцією або некрозом тканин, або зміною їх АГ-структури таким чином, що змінена тканина стає імуногенною для організму. Саме за таким механізмом розвивається аутоімунний хронічний активний гепатит після перенесеного гепатиту B.
Третя причина АІ реакцій – порушення цілісності гістогематичних бар’єрів, які в нормі відділяють забар’єрні органи й тканини від крові, відповідно, від імунної агресії лімфоцитів. За даним механізмом розвивається аутоімунний тиреоїдит, оскільки в нормі колоїд щитоподібної залози в кров не потрапляє (гематотиреоїдний бар'єр), у кров вивільняються лише T3 й T4 і частково тиреоглобулін.

Четверта можлива причина АІ реакцій – гіперімунний стан (патологічно посилений імунітет) або імунологічний дисбаланс з порушенням "селекторної" функції тимуса, який пригнічує імунітет або із зниженням активності супресорних клітин.

Онкомаркери – показники для ранньої діагностики раку, в тому числі на початкових стадіях, при виникненні рецидивів та для виявлення ефективності проведеного лікування на пухлини.

Онкомаркери – це речовини (частіш за все білки), які виробляються клітинами пухлин, в кількостях, що значно перевищують норму. Виявлення саме цих речовин характерних для тої чи іншої пухлини є завданням аналізів на онкомаркери.

Виявити ракові антигени на ранніх стадіях можна, зробивши аналізи крові на онкомаркери. Поряд з іншими методами дослідження, онкомаркери дають вашому лікареві додаткову інформацію про наявність або відсутність пухлини в організмі. Якщо пухлина є, серія аналізів на онкомаркери дає відповідь про ефективність проведеного лікування.

Так, багатьом чоловікам після 35 років, хоча б 1 раз у рік рекомендується здавати аналіз на PSA, щоб виключити можливість розвитку раку передміхурової залози, в який може перерости таке захворювання як, наприклад, аденома передміхурової залози.

Кожне злоякісне або доброякісне новоутворення виділяє свій, специфічний антиген раку. Різні пухлини продукують різні онкомаркери.

В медичній лабораторії ПП «АСТРА-ДІА» проводять дослідження на наступні антигени (онкомаркери) в крові хворої людини:

Альфа-фетопротеїн (AFP) – підвищується у 2/3 пацієнтів з гепатоцелюлярним раком (рак печінки). Рівень AFP підвищується з ростом пухлини. Крім того, AFP підвищується при гострих і хронічних гепатитах, деяких видах раку яєчників і яєчок (в 5% випадків).

Онкомаркер молочної залози СA 15-3 – є маркером раку молочної залози. Він підвищується незначно (менше 10%) на ранніх стадіях захворювання. При прогресуванні пухлини ступінь підвищення цього онкомаркеру досягає 75% і більше. Можливе підвищення даного онкомаркеру і при інших видах пухлин.

Онкомаркер яєчників CA 125 – стандартний маркер раку яєчників. Більше 90% пацієнтів, які страждають даним захворюванням, мають рівень CA 125 більше 30 Од/мл, а тому цей маркер використовували як скринінговий метод діагностики. Однак, надалі було виявлено, що така концентрація СА125 виявляється і у багатьох здорових жінок, а також у жінок з ендометріозом.

Онкомаркер шлунку CA 72-4 – маркер раку яєчників та пухлин шлунково-кишкового тракту.

Онкомаркер підшлункової залози та жовчного міхура CA 19-9 – маркер раку підшлункової залози, частіше використовується у контролі його лікування. Ненормальним рівнем вважають показник вище 37ОД/мл. CA 19-9 може підвищуватися при деяких видах раку кишечника, раку жовчних проходів.

Карціноідоембріональний антиген (Раково-ембріональний антиген)(CEA) — онкомаркер раку
прямої кишки, але може використовуватися в оцінці раку легенів і молочних залоз, а також іншої локалізації (щитовидної залози, печінки, сечового міхура, шийки матки, підшлункової залози), і навіть у здорових курців. Саме тому даний маркер віднесено до розряду неспецифічних онкомаркерів.

Ненормальним рівнем вважають значення вище 5МО/мл. І все ж, найбільш часто CEA використовується для підтвердження виявленого іншими методами раку прямої кишки.

Простат-специфічний антиген (PSA) — маркер ранніх стадій раку простати і інших захворювань передміхурової залози. Негативним результатом вважається PSA менше 4нг/мл. На користь раку простати вказує рівень PSA вище 10нг/мл. Значення PSA від 4 до 10нг/ мл вважається проміжним результатом. Пацієнтам, які мають такі рівні PSA, показано проведення біопсії простати. Крім раку простати, PSA підвищується у пацієнтів з доброякісною гіперплазією передміхурової залози у літніх людей. У таких випадках корисним є вимір вільного (не зв'язаного з білками крові) PSA. Якщо його рівень становить понад 25% від загального PSA, вірогідність раку простати невелика. Крім того, PSA є чутливим тестом в оцінці якості лікування. Після хірургічного видалення або променевої терапії рівень PSA повинен бути нульовим. Зростання цього показника після лікування свідчить про рецидив захворювання.

Тиреоглобулін — білок, що продукується залозами щитовидної залози і підвищується при багатьох її захворюваннях. Використовується як онкомаркер для ведення пацієнтів, що перенесли хірургічне видалення щитовидної залози з приводу раку. Підвищення тиреоглобуліну понад 10нг/мл є ознакою рецидиву пухлини.

Щоб результати аналізу на онкомаркери були достовірними, обов’язково проконсультуйтеся з вашим лікарем і дотримуйтесь його рекомендацій.

Норми результатів аналізів можуть відрізнятися від вище вказаних норм, тих або інших онкомаркерів, в залежності від виробника тест-системи, яку було використано, тому обов’язково звертайте увагу на діапазони норм, що вказані у результатах аналізів, які ви отримали.

МЦ ПП «АСТРА-ДІА» здійснює велику кількість паразитологічних методів досліджень. Одним з них є дослідження фекалій на наявність паразитів за допомогою системи «Parasep». Завдяки цій системі підвищується якість досліджень, оптимізується робота лаборанта, забезпечується краще консервування цист паразитів та їх члеників. Через цю систему, ми можемо забезпечити якісну лабораторну діагностику не тільки по м. Ужгород, а й у віддалених районах Закарпатської області.

Інструкція з використання пробірки для забору калу на дослідження яєць гельмінтів та цист найпростіших (пробірка Mini Parasep)

Візьміть велику пробірку з рідиною, відкрутіть зелений корок, долийте сюди рідину із маленької конусноподібної пробірки. Наберіть в цю пробірку фекальну пробу, розміром з фасолинку (проба має бути зібрана із 4-5 місць калу), використовуючи лопатку з прозорим ковпачком. Набравши пробірку, вкрутіть лопатку з прозорим ковпачком в пробірку і протягом 24 годин обов’язково доставте в лабораторію.

Імунну відповідь організму на паразитологічне зараження показують антитіла класів G та М, їх ви можете виявити у лабораторії «АСТРА-ДІА». Частіше за все виявляють антитіла до токсокар, лямблій та аскарид. Також можливим є проведення лабораторного дослідження до ехінококу, опісторхів та трихінели. Тільки у нашій лабораторії проводиться дослідження титру антитіл до філярій та цистоцеркозу у партнерстві з лабораторіями Німеччини.

Основні паразитологічні інфекції:

Аскаридоз – збудник веретиновидний круглий черв Ascaris lumbricoides.
Клінічні симптоми захворювання на ранній стадії різні за степенем важкості та пов’язані з міграцією личинок у кров’яному руслі людини. Частіш за все пацієнт скаржиться на загальну слабість, головний біль, іноді на підвищення температури та кашель чи біль у грудях. Також частими симптомами на 2стадії (кишковій) відмічають порушення апетиту, нудота, підвищене слиновиділення та болі у животі. У дітей в переважній більшості випадків спостерігається слабість, розсіяність, головні болі, іноді навіть істеричні чи епілептичні припадки.

На всіх стадіях інвазії можуть виникати запори чи проноси.

Токсокароз – паразитарне захворювання, яке викликаються нематодами Toxocara canis, іноді Toxocara cati. Частіш за все хворіють діти віком 1-4 років. Токсокароз супроводжується невеликим збільшенням температури, появою сухого кашлю, особливо вночі, збільшення еозинофілів в крові, збільшення розмірів печінки, висипання на шкірі та ін..

Переносником токсокар частіш за все є собаки та коти, особливо вуличні.

Лямбліоз – паразитарна (протозойна) інвазія. Вражається тонка кишка (частіш за все дванадцятипала) хворого, при цьому супроводжується алергічними чи неврологічними реакціями.

Механізм передачі – фекально-оральний, тобто, частіш за все через брудні продукти харчування та воду, немиті руки, через відкриті пісочниці.

Аналіз ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) – це метод, який будується на виявленні генетичних особливостей, та є одним з найточніших методів лабораторної діагностики. Найбільш широко використовується при діагностиці збудників більшості інфекцій, у тому числі вірусних, бактеріальних, грибкових тощо. Також методом ПЛР виявляють наявність чи відсутність тих чи інших алелей (різні форми одного й того ж гена), що важливо, наприклад, при виявленні антигену HLA b27 (людського лейкоцитарного антигену В27), наявність якого вказує на схильність до ревматичних захворювань.

В основі методики лежить ідентифікація із загальної кількості генетичного матеріалу пацієнта унікальних ділянок ДНК, які належать тому чи іншому збуднику.

ПЛР - діагностика має ряд переваг над іншими методами:

Пряме виявлення збудника. Більшість методів діагностики базуються на виявленні продуктів життєдіяльності збудника або відповідь організму на антиген.
Висока специфічність та чутливість методу. Даний метод здатен вловлювати навіть поодинокі бактерії чи віруси. Специфічність даного методу полягає у виявленні унікальних, характерних тільки для даного збудника, фрагментів ДНК. Завдяки цим якостям метод ПЛР практично не дає сумнівних чи хибно позитивних результатів.
Метод ПЛР дає змогу виявити у невеликій кількості біоматеріалу декілька збудників, а також біоматеріалом служить практично будь-який біоматеріал – кров, плазма, сироватка, зішкріб, слина, ліквор, сеча та інші біоматеріали.
Часто методом ПЛР можна виявити інфекції, які протікають безсимптомно.
Нетривалий час для виконання ПЛР досліджень.

При ідентифікації збудників результат аналізів частіше за все звучить як «Виявлено» — при позитивному результаті, та «не виявлено» при негативному. Нормою в більшості випадків є «невиявлення» збудника, тобто у даному зразку пацієнта не було виявлено генетичний матеріал збудника.

На жаль є інфекції, які дають негативний результат в одному матеріалі (наприклад кров), але при цьому часто виявляються в іншому (слина, зішкріб). Інтерпретацію всіх результатів повинен надавати кваліфікований лікар.

Методом ПЛР також виявляють вірусні захворювання гепатит В та гепатит С

При цьому важливим для пацієнтів з гепатитами є виявлення даних вірусів не тільки якісно, але й кількісно. Виявлення кількості копій генетичного матеріалу (ДНК/РНК) в мл. плазми є важливим для спостереження динаміки лікування гепатитів.

Чутливість методу становить 200 копДНК /мл.

Під назвою T.О.R.C.H. об'єднується група інфекцій, які є небезпечними для плоду – Toxoplasma (паразитарна інфекція), Rubella (червоничка), Cytomegalovirus (цитомегаловірус), Herpes (герпес вірус) - класичні інфекції. Окрім них, до Torch-інфекцій належать такі інфекції, як парвовірусна (інфекція, викликана парвовірусом В19), лістеріоз, гепатити В та С та інші. Хоча більшість цих інфекцій поширені у людей різного віку, але цей термін більше стосується вагітних жінок, тих, що готуються до вагітності та пологів.

З Torch-інфекціями люди стикаються протягом цілого життя. Після первинного зараження в організмі людини виробляються антитіла, які залишаються в організмі на все життя (IgG).

Якщо організм зустрічається з інфекцією повторно - це називають вторинною інфекцією або реінфекцією.

Важливо до вагітності (або на ранніх стадіях) знати чи була інфекція. Якщо первинна інфекція пройшла (тобто наявні IgG), то така інфекція вже не є загрозою для вагітної жінки. Якщо імунітету у жінки немає, лікар повинен проконсультувати пацієнтку про комплекс профілактичних заходів. Також при цьому є важливим регулярний моніторинг наявності антитіл різних класів, щоб не пропустити інфікування.

Антитіла (імуноглобуліни) – це білки імунної системи, які виробляються як відповідь на будь-який антиген.

Антитіла мають важливу властивість – специфічність, тобто діють на певний антиген.
Міжнародне позначення імуноглобулінів - Ig. Далі буквами позначають класи антитіл: M, G, A, E, D.
Для діагностики торч-інфекцій найважливішими є класи антитіл IgG та Ig M. Різні імуноглобуліни з’являються на різних стадіях імунної відповіді.

Ig M з’являються після початку захворювання і досягають піку через 14- 28 днів, а потім знижуються протягом кількох місяців.

Ig G виявляються трохи пізніше, їх рівень підвищуються повільніше, ніж IgM. Підвищення рівня Ig G говорить про те, що організм уже зустрічався з інфекцією.

Аналіз здається натщесерце. Термін виконання 1-2 дні.

Оцінити якість сервісу

Рекомендовані алгоритми лабораторних досліджень

Оцінити якість сервісу

Рекомендовані алгоритми лабораторних досліджень

Поділитись інформацією